Могилівська громада
Царичанський район, Дніпропетровська область

Досвід ягідного кооперативу

СНІТКІВ

"Малесеньке село у Вінницькій області.

Голова сільської ради - Віктор Ольшевський. Особисто я мріяв відвідати це село, бо багато читав та дивився сюжетів про цього яскравого лідера та про його громаду.

Обраний він головою був у 2010 році. Бюджет села був - 284 000 нрн. Ні за що було платити зарплатню співробітникам сільської ради. Примусили фермерів на протязі 11 місяців сплачувати аренду в 3 % за землю, яка є в оформленні спадщини. Раніше фермери обробляли її безкоштовно. Вирівняли бюджет. Відсудив 213 га у фермерів, які не сплачували оренду.

Ті 213 га дали офіційну зайнятість населення. Люди почали займатися ягідництвом. Задача голови села - налагодити процес збуту продукції. Великі компанії «Фруттона» та ТОВ «Тріада МК» викуповують всю плодово-ягідну продукцію Снітківа. Коли у людей викуповується продукція, то за них сплачується податок: 18 % ЄСВ і 1,5 % воєнний, що поповнює місцевий бюджет.

Крім того, прийняли сесією постанову про соціально-економічне партнерство: 100 гривень з гектара в рік додаткових надходжень, включаючи садівників - одноосібників.

Результат - бюджет села і виріс майже в 5 разів - до 1 млн грн. А на 650 мешканців Снітківа було створено додаткових 200 робочих місць.

Що це дало людям?

20 соток малинки дають 47 000 чистого прибутку у рік. Ті, хто приїджають до села збирати малину, отримують по 500 грн/день заробітної платні.

«Ким ми маємо розглядати мешканця? Виборцем? Ні! Виключно виробником! Тільки так бюджет села буде отримувати кошти, а не субсидіювати мешканців» - каже він. І це - дуже правильна ідея.

Передумови кластеризації - об‘єднання виробників однакової продукції. Посадковий матеріал роздавали людям безкоштовно - тільки б брали та саджали.

Працюють 11 місяців в році: з полуниці переходять на малину, вишню, чорницю, ожину, потім на пізню малину, потім на яблука, потім на обрізку.

Для поливу використовують крапельний полив, який повинен мати 1,4 атм на виході. Провели водогони по селу за доромогою швейцарського проекту ДЕСПРО. Тариф на воду 12 грн. Також в тарифі на воду є щомісячна абонплата, бо вона не облагається податком. Фермери витрачають до 600 м3 щомісяця на крапельний полив, що дає певний оборот комунальному підприємству. Прихід води в скважину 18 м3 в годину. При прокладанні водогонів заставляв підрядників брати на роботу місцевих мешканців, на чому з‘економили 400 000 грн.

Плани.

А в планах - топінамбур. Підприємство «Індуктор Індиго» виготавляє та поставляє спеціалізовану сушилку. Продукція переробки топінамбуру заміняє інсулінову терапію. Дуже добре експортується за кордон.

Колись в селі було магдебурзьке право. Досі є десятинна школа, побудована на кошти десятини, що сплачувалася з кожного двору.

Зверніть увагу на сільский будинок культури. Це - колишня римо-католицька парафія. Відповідна архітектура видає колишній костел. Але головне - розпорядок роботи сільського клубу: з 9 до 23 з перервою з 13 до 20. 

Голова сільради є також старостою місцевої православної громади. Судячи по його рукам, шиї та вухам, молодим займався боксом, або боротьбою. Отож, в нього шалена хватка!

Девіз Віктора Ольшевського: «Ніколи не зрадьте даному слову!»."

 

Староста с. Волоське

Новоолександрівська громада

А. М. Пінчук

 



« повернутися до списку новин